У Південноукраїнську попрощалися із загиблим захисником Олександром Білим.

У Південноукраїнську попрощалися із загиблим захисником Олександром Білим.

Герой з Південноукраїнська: земля громади віддала шану загиблому захиснику

Громада Південноукраїнська провела в останню путь свого мужнього земляка, солдата Олександра Білого, гранатометника механізованого батальйону. Життя 49-річного воїна обірвалося 27 липня 2026 року через тяжкі поранення, отримані в боротьбі за свободу України.

Ця трагічна звістка надійшла від Південноукраїнської міської ради, яку цитує “Район. Вознесенськ”. Олександр Білий, як і багато інших українців, став на захист своєї Батьківщини у 2024 році, відгукнувшись на мобілізацію. Він демонстрував неабияку відданість справі, сумлінно виконуючи бойові завдання на найнебезпечніших ділянках фронту.

Останній бій та вдячність побратимів

Доля розпорядилася так, що останній бій Олександра відбувся поблизу населеного пункту Братське на Дніпропетровщині. Під час чергового бойового виїзду позиції українських захисників атакував ворожий дрон. Внаслідок цієї атаки Олександр отримав надзвичайно важкі травми. Попри відчайдушні зусилля медиків, які боролися за його життя до останнього, врятувати героя не вдалося.

Церемонія прощання з полеглим воїном пройшла з належними почестями на площі біля Палацу культури «Енергетик». Сотні людей зібралися, щоб віддати шану Олександру Білому: серед них були його рідні, бойові побратими, представники місцевої влади та численні мешканці громади, які прийшли висловити свою скорботу та вдячність.

З проникливими словами підтримки до матері та близьких загиблого звернулися заступниця міського голови Марія Дроздова та начальник відділення ЦВС Вознесенського РТЦК та СП, майор Андрій Чорний. На знак глибокої поваги та пам’яті про подвиг Олександра Білого, його родині було передано Державний прапор України, яким було вкрито труну, а також стяг від побратимів – як символ безсмертної вдячності за його жертовність.

Історія Олександра Білого – це ще одна сумна, але водночас героїчна сторінка в літописі сучасної української історії. Це історія про чоловіка, який, не шкодуючи себе, став на захист свободи та незалежності своєї держави. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті громади Південноукраїнська та всіх, хто цінує мир і мирне небо.