Я можу більше: від бойової медикині до операторки дронів

Від невролога до захисника неба: історія “Фрактал”

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, багато хто зіткнувся з необхідністю кардинально змінювати своє життя. Серед них – 29-річна лікарка-неврологиня з Рівного, яка нині відома під позивним “Фрактал”. Її шлях від медичного кабінету до передової лінії оборони – це яскравий приклад того, як людська стійкість та бажання приносити максимум користі можуть вести до несподіваних, але надзвичайно важливих звершень.

Народжена рятувати, навчена нищити

У мирному житті “Фрактал” присвятила себе боротьбі з хворобами нервової системи. Однак, коли над Україною нависла загроза, її покликання змінилося. Первинним бажанням було стати бойовою медикинею, адже як лікар, вона добре розуміла цінність людського життя та гостру потребу в кваліфікованій допомозі на полі бою. “Я хотіла долучитися і навіть їхала вже в розподільчий центр. Мені зателефонували з роботи, сказали: “Ти ще не в курсі, що війна, приходь сюди”. Я кажу: “Ну добре, хлопці, я до вас, мабуть, пізніше”. А пізніше вийшло аж через пару місяців”, – згадує вона.

Вступивши до лав Збройних Сил, “Фрактал” спочатку працювала за медичною спеціальністю. Попри те, що їй доводилося стикатися з різними недугами, включно з інсультом у бійця, який став для неї яскравим підтвердженням важливості її лікарських знань, вона відчувала, що може робити більше. “Я побачила, що користь я, в принципі, приношу, але можна трошечки більш ефективно використовувати свій мозок і подумала, що пора зайнятися FPV”, – пояснює вона своє рішення.

Сфера FPV-дронів на той час тільки формувалася, і це викликало в неї неабиякий інтерес. “Це була тільки сфера, яка починалася, мені це було прям дуже цікаво досліджувати”, – каже “Фрактал”. Вона не боялася технічної складності, сприймаючи збірку дронів як “конструктор LEGO”, де різні деталі об’єднуються для виконання конкретного завдання.

Шлях від інструктора до оператора перехоплювача

Перехід до нової спеціальності не був миттєвим. Спочатку, коли “Фрактал” виявила бажання навчатися FPV-керуванню, в підрозділі це сприйняли зі здивуванням, адже її вважали виключно медиком. Однак, доля розпорядилася інакше. “Після того, як я приїхала, мені сказали: «Як це так? Ти бойовий медик. Куди ти поїхала? У нас ніколи в житті не буде FPV». Минуло пів року — і в нас з’явилося FPV”, – розповідає вона.

Навчання давалося нелегко, особливо практична частина. Проте, її наполегливість та здатність глибоко розуміти технічні аспекти принесли свої плоди. “В плані технічному мені, знову ж таки, було нескладно. У плані практичному навчитися безпосередньо літати — мені це було набагато важче, ніж багатьом іншим людям”, – зізнається “Фрактал”. Згодом, отримавши відповідну кваліфікацію, вона навіть стала інструкторкою з FPV-керування, навчаючи інших бійців. Цей досвід дозволив їй краще зрозуміти труднощі, з якими стикаються новачки, і ефективно допомагати їм.

Згодом “Фрактал” стала частиною 38-го зенітного ракетного полку, де обіймає посаду другого пілота розрахунку дронів-перехоплювачів. Її основне завдання – боротьба з російськими “шахедами” та іншими повітряними цілями на Херсонщині. “Ми знищуємо російські «шахеди» на Херсонщині”, – лаконічно описує вона свою роль.

Командна гра та незламна мотивація

Робота у зенітно-ракетному полку вимагає злагодженої командної взаємодії. “Жоден пілот чи другий номер сам по собі нічого не означає”, – наголошує “Фрактал”. Вона підкреслює, що успіх залежить від кожного члена екіпажу, а також від забезпечення, яке надається підрозділу. Водій, який доставляє необхідне обладнання, другий номер, який готує дрони та боєприпаси, пілот, який безпосередньо виконує завдання – усі вони є невід’ємною частиною спільного механізму.

Відчуття від збитої цілі з часом трансформувалося. Якщо спочатку це був вибух адреналіну, то зараз це радше спокійне задоволення від добре виконаної роботи, яке розділяється з командою. “Це, скоріше, вже більше схоже на рутину. Просто радісно, що ви це зробили як команда”, – говорить “Фрактал”.

Незважаючи на всі виклики, “Фрактал” не шкодує про своє рішення. Вона відчуває сильну підтримку від рідних та друзів, які, хоч і хвилювалися спочатку, згодом стали її головною опорою. “Мої батьки спочатку були дуже проти… Але пройшло декілька місяців, і вони почали мене підтримувати. А мої друзі з цивільного життя підтримували мене від самого початку”, – ділиться вона.

Її мотивація виходить за рамки матеріальних стимулів. “Мотивація має бути всередині”, – переконана “Фрактал”. Вона знаходить силу в бажанні захистити співвітчизників, в усвідомленні того, що її робота рятує життя. “Коли ти працюєш із певними людьми, то хочеш робити все можливе, щоб їх банально не вбило”, – пояснює вона.

Війна, безсумнівно, змінила “Фрактал”, але не зламала. Вона відкрила в собі нові можливості та навчилася витримувати найскладніші умови. “Я зрозуміла, що можу значно більше, ніж сама про себе думала”, – стверджує вона. Цей досвід, хоч і вистражданий, зробив її сильнішою та стійкішою, готовою й надалі боронити свою землю.