Червоний шлам МГЗ: склад, перспективи використання у будівництві та виробництві цементу

На Миколаївщині триває боротьба з наслідками діяльності глиноземного заводу: майже 50 мільйонів тонн червоного шламу потребують вирішення

Два шламосховища Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ) в Галицинівській громаді зберігають колосальний обсяг відходів – близько 50 мільйонів тонн червоного шламу. Цей продукт переробки глинозему містить у своєму складі луги, різноманітні метали, зокрема рідкоземельні та навіть дорогоцінні. Відколи підприємство зупинило свою роботу на початку повномасштабного вторгнення, питання безпечного зберігання цих відходів, а також потенційної можливості їхнього використання, набуває особливої гостроти.

Шлях від відходів до ресурсів: пошук рішень

Влада Миколаївської області активно шукає шляхи вирішення проблеми червоного шламу. За словами в.о. начальника Миколаївської ОВА Георгія Решетілова, ще під керівництвом Віталія Кіма розпочалася робота на міжнародному рівні щодо можливого застосування цих відходів. Зокрема, розглядається перспектива їхнього використання у будівництві доріг. “Ми бачили, як Віталій Кім піднімав ці питання під час візиту до Південної Кореї. Тривають напрацювання та подальша робота щодо можливості використання шламу в дорожньому будівництві”, – зазначив Решетілов.

Представники обласної військової адміністрації розглядають червоний шлам як цінну вторинну сировину, яка потенційно може бути затребувана у будівельній та металургійній галузях. Економіст Олексій Мірошниченко підкреслює, що МГЗ, який не працює з початку повномасштабної війни, не має власних коштів на утилізацію чи переробку накопичених відходів. З моменту націоналізації заводу у 2023 році, проблема шламосховищ стала спільним викликом для регіону та суспільства. “Якщо це може призвести до екологічної катастрофи, як це сталося в Угорщині понад десять років тому, то згодом доведеться витрачати мільярди гривень на ліквідацію наслідків. Краще інвестувати кошти зараз, щоб уникнути значно більших витрат у майбутньому”, – наголошує він. Окрім запобігання потенційній екологічній небезпеці, переробка шламу може сприяти створенню нових робочих місць та збільшенню надходжень до бюджету.

Рекультивація та унікальний склад: досвід та потенціал

Докторка біологічних наук, завідувачка кафедри екології Чорноморського національного університету імені Петра Могили Людмила Григор’єва згадує про багаторічну співпрацю наукового центру університету з МГЗ у 2004-2016 роках, яка була спрямована на вирішення проблеми пилення шламу. Результатом цих робіт стала рекультивація частини першого шламосховища: його вкрили штучним ґрунтом та висадили рослинність. “Ми досліджували, як створити прошарок гумусу, який би слугував органічним депо для рослин, і знайшли таке рішення. Також ми підібрали місцеві рослини, придатні для наших кліматичних та вітрових умов”, – розповіла Григор’єва. Вона також додала, що окрім токсичних речовин, шлам містить цінні елементи, включно з дорогоцінними металами.

Директор Інституту нанотехнологій та органічних продуктів Тимур Левда, який досліджував різні методи використання червоного шламу, зокрема як будівельного матеріалу, зазначає, що найбільш економічно вигідним є його застосування у сільському господарстві після нейтралізації шкідливих речовин, насамперед лугу. “Це виробництво меліорантів. Після відповідної обробки ми отримали значне зростання врожайності та зменшення засоленості ґрунтів. Таким чином, шлам виконує функції меліоранта і добрива, а також оновлює біоту ґрунтів”, – пояснив Левда.

Інженер-хімік Олександр Васюта вважає, що потужності МГЗ дозволяють ефективно вилучати цінні компоненти зі шламу. Він наголошує, що червоний шлам містить до 40% оксиду заліза, близько 10% оксиду титану та до 15% оксиду алюмінію. “Якщо переробити його на залізний сурик, який використовується у лакофарбовій промисловості та виробництві пластмас, його ринкова ціна сягає від 1,5 до 2 доларів за кілограм. Це означає, що з однієї тонни шламу можна отримати продукцію вартістю понад тисячу доларів. Крім того, шлам містить рідкоземельні метали, які, хоч і в менших кількостях, але мають значно вищу вартість”, – підкреслив Васюта.

Виконувач обов’язків генерального директора МГЗ Олексій Медвідь заявив про готовність підприємства розглядати технології переробки червоного шламу, якщо такі будуть запропоновані. Однак, він уточнив, що впровадження нових технологій, що потребуватимуть значних інвестицій та придбання нового обладнання, стане питанням для потенційного інвестора, який придбає підприємство.

Екологічний моніторинг та сучасний стан

Фахівці обласного центру контролю та профілактики хвороб періодично проводять моніторингові дослідження якості питної води, ґрунту та повітря на території Галицинівської громади. За результатами досліджень 2024 року, в селищі Лимани було виявлено перевищення вмісту миш’яку у двох пробах питної води зі свердловин, а в селищі Лупареве – у чотирьох пробах спостерігалося перевищення вмісту стронцію та миш’яку. Генеральний директор центру Дмитро Макаров припускає, що це може бути пов’язано з впливом шламосховища на підземні водоносні горизонти, проте для встановлення точних причин необхідна наукова експертиза.

Фермер Сергій Тютюнник, який обробляє землю в Прибузькому, скаржиться, що червоний шлам інколи долітає і до його села, особливо коли змінюється напрямок вітру. “Ми дихаємо цим усім – це ціла таблиця Менделєєва. Ми не оздоровлюємося, а ще й ці вибухи, а тепер і шлам”, – наголошує він. На його думку, полив шламосховищ став менш інтенсивним порівняно з минулими роками.

Водночас, керівник МГЗ Олексій Медвідь запевняє, що шламосховище №2 поливають щодня з 9:00 до 18:00, а за необхідності – і вночі. Він визнає, що луг, який міститься у шламі, є шкідливим, але підкреслює, що це природні компоненти, які присутні в українських ґрунтах. “Ніхто не стверджує, що ця хмара пилу падає на одну конкретну людину чи село”, – зазначив Медвідь. За його словами, шлам має дрібнодисперсну структуру, подібну до борошна.

Наразі на заводі працює близько 400 осіб, з яких приблизно сотня – охоронці. Решта персоналу підтримує обладнання та обслуговує два шламові поля. Перше шламосховище, виведене з експлуатації у 2008 році, досі становить небезпеку, зокрема через 1,2 мільйона кубів лужної води у чаші “А” та пилення з чаші “Б”. Друге поле, де зберігається близько 20 мільйонів кубометрів шламу, використовує технологію сухого складування, яка вважається більш сучасною. Ця технологія передбачає витіснення вологи зі шламу за допомогою спеціальної техніки, що дозволяє максимально його ущільнювати. Однак, при висиханні верхнього шару, навіть незначні пориви вітру можуть піднімати пил у повітря.