Миколаївці бігли за Героїв: патріотичний забіг «Шаную воїнів»

Біг за Героїв: Миколаївщина вшановує полеглих захисників

29 серпня в громадах Миколаївської області пролунали кроки учасників патріотичного забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України». Цей захід, що об’єднав сотні людей, став вираженням глибокої шани та пам’яті про загиблих захисників, які віддали свої життя за свободу та незалежність України. У містах Первомайськ та Південноукраїнськ до спільної дистанції долучилися загалом 440 учасників, демонструючи єдність та непохитну підтримку українського війська.

Первомайськ: 4 кілометри пам’яті та любові

У Первомайську до традиційного, вже дев’ятого Всеукраїнського забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» приєдналися 40 учасників, чий вік варіювався від 8 до 65 років. Містяни подолали чотирикілометрову дистанцію вулицями Одеською, Вокзальною та Тараса Шевченка, віддаючи шану загиблим воїнам.

Серед найстарших учасників — 65-річна Людмила Свердляківська. Вона зареєструвалася однією з перших, аби пробігти дистанцію на честь свого сина, полеглого героя. «Я дуже хочу! Дуже хочу за нього пробігти, помаленьку, де підбіжу, а де пройдуся скоренько», – поділилася вона своїми переживаннями.

Разом із Людмилою на старт вийшла її 62-річна подруга Галина. Її син нині захищає Україну на передовій. «Я буду бігти за свого сина, який зараз там, на фронті, служить, захищає нас. Мені не важко. Хай йому там Бог помагає і все буде добре», – з надією промовила жінка.

Ветерана війни та співорганізатора забігу Владислава також не оминула ця подія. Він долучився до учасників, аби вшанувати пам’ять своїх побратимів. «Сьогодні не буде переможців. Ми всі біжимо спільно за наших загиблих воїнів, за хлопців, про яких ми хочемо, щоб чули і пам’ятали кожного дня», – наголосив Владислав.

Для Ольги, дружини воїна-десантника, це був перший досвід участі у подібному заході. Вона бігла за свого чоловіка, Сергія Сергійовича Драного, який зник безвісти у Сумській області у 2025 році.

Ілля, син ветерана Олександра Ярового, вдруге брав участь у забігу. Минулого року його батько виступив організатором такого заходу у місті. «Минулого року держава, а батько як очільник був. Ми пробіглися до парку, нас зустріли там з водою та морозивом. Так пройшло торік, може, цього року буде ще цікавіше», – розповів Ілля, який разом з батьком біг за загиблих побратимів.

Десантник 79-ї ОДШБр Сергій, який з 2016 року служить у лавах ЗСУ та пройшов полон, також виявив бажання долучитися. Він біг за свого однокласника, Скальнюка Ярослава.

Учитель Василь приїхав на забіг велосипедом, а дистанцію долав бігом. Він присвятив свій пробіг пам’яті свого колишнього учня, Резнера Олександра, однокласника його дочки. «Царство небесне йому», – зі скорботою сказав Василь.

Інна, чий чоловік зник безвісти на Покровському напрямку під селищем Шахове рік тому, також подолала дистанцію. Вона чекає на повернення чоловіка, а цей пробіг став її особистим подвигом заради нього. «Я повинна була її подолати заради свого чоловіка», – зазначила вона.

Забіг тривав близько 25 хвилин, а його учасники зібралися на центральній площі імені Тараса Шевченка. Головною метою заходу було не визначення переможців, а вшанування пам’яті загиблих воїнів та підтримка їхніх родин, адже кожен крок був присвячений перемозі України.

Південноукраїнськ: єднання поколінь заради пам’яті

У Південноукраїнську до патріотичного забігу долучилися близько 400 мешканців, демонструючи єдність поколінь. Учасники долали різні дистанції: діти – близько 1,2 кілометра, жінки – приблизно 2 кілометри, а чоловіки – 3 кілометри.

Перед початком забігу завідувач сектору навчально-спортивної роботи СК «Олімп» Олександр наголосив на головному завданні заходу: «Сьогодні, у День пам’яті загиблих героїв, які віддали найцінніше – своє життя – за нашу свободу та незалежність, ніяких спортивних результатів від вас ніхто не вимагає. Пробігши свою дистанцію, ми віддаємо шану нашим героям».

Серед учасників були члени гуртка спортивного орієнтування, які одягли футболки з портретами загиблих товаришів. «Я бігла, і всі інші, напевно, за всіх полеглих, кого вбила країна-терорист. А ця футболка присвячена полеглим орієнтувальникам, життя яких забрала Росія. І ця футболка присвячена саме їм», – розповіла учасниця Зінаїда Баланюк.

Працівник Південноукраїнської атомної електростанції Дмитро Булгак біг за свого друга, Олександра Жмудика, який загинув у 2025 році. «Це друг нашої сім’ї, якого ми до сьогодні кожного дня пам’ятаємо. Такі забіги, загалом, – це пам’ять про всіх тих, хто досі боронить наше мирне життя. Ми повинні зберігати пам’ять про людей, завдяки яким у нас є мирне життя і ми можемо жити», – зазначив Дмитро.

Забіг став символом глибокої вдячності та невимовної скорботи за тими, хто віддав найвищу жертву. Кожен учасник, долаючи дистанцію, вносив свій вклад у збереження пам’яті про героїв, які виборюють мирне майбутнє для України.