Акція на Миколаївщині: 150 людей згадали про полонених і зниклих безвісти.

Мітинг-нагадування у Миколаєві: родини вимагають інформації про зниклих захисників

Близько 150 мешканців Миколаєва зібралися 4 жовтня на акцію, щоб привернути увагу до долі військовополонених та зниклих безвісти захисників України. Учасники, тримаючи в руках портрети та плакати своїх рідних, прагнули нагадати суспільству та владі про необхідність пошуку та повернення тих, хто не повернувся з поля бою.

Нескінченне очікування: історії матерів і дружин

Серед учасників акції — Галина, яка вже майже три роки чекає на свого сина Анатолія Бондаренка. Анатолій, військовослужбовець 18-ї Слов’янської бригади, зник безвісти 17 січня 2024 року на Донеччині, в районі села Терни Краматорського району. “Я приходжу сюди щонеділі. Я чекаю свого сина. Досі я нічого про нього не знаю. Нам повідомили лише, що він не вийшов з поля бою”, — з болем розповідає Галина. Вона згадує сина як людину слова, справедливу та безстрашну.

Людмила також прийшла на акцію, аби нагадати про свого чоловіка, який зник на Донецькому напрямку. Чоловік пішов служити добровільно у 2022 році. За словами Людмили, йому повідомили, що його “схопили якісь невідомі люди”. Вона припускає, що він може перебувати в полоні. “Дуже добрий, чуйний, він любив свою сім’ю, і сім’я любить його”, — зізнається Людмила.

Тетяна чекає на свого чоловіка, Артема Кулика, який зник 29 серпня 2025 року на Запорізькому напрямку, поблизу Малої Токмачки. Артем, який служив у 123-й окремій бригаді територіальної оборони, зник після виконання бойового завдання. Рідним повідомили про можливість його загибелі внаслідок скидів, але Тетяна та її родина відмовляються вірити в найгірше. “Ми в це не віримо, ми чекаємо, надіємося, що все буде добре”, — говорить вона.

Ці акції є важливим нагадуванням про те, що за кожною статистикою зниклих безвісти та військовополонених стоять конкретні людські долі, родини, які живуть в постійному очікуванні та невизначеності. Вони вимагають небайдужості, дій та інформації, аби припинити це нескінченне терпіння.