Сашко Обрій: Ровесник Незалежності — військовий та поет з Миколаївщини.

Ровесник Незалежності: Олександр Кучеренко – від атомних реакторів до поетичних строф та захисту України

У рік 35-річчя незалежності України, яке відзначається у 2024 році, особливу увагу привертають історії тих, хто розділяє ювілей з державою. Один з таких – Олександр Кучеренко, відомий під псевдонімом Сашко Обрій. Його життя, народжене у 1991 році, нерозривно пов’язане з ключовими етапами становлення сучасної України. За свої 35 років він встиг пройти шлях від інженера атомної енергетики до військовослужбовця Збройних Сил України, при цьому реалізувавши себе як талановитий поет.

Від енергетики до поезії: несподіваний поворот долі

Народившись у місті-супутнику Південноукраїнської АЕС, Олександр з дитинства мав усі передумови для продовження сімейної традиції в галузі енергетики. Після здобуття освіти у Севастопольському університеті за спеціальністю “атомна енергетика” (2008-2013 роки), він розпочав трудову діяльність на АЕС. Його робота включала безпосередню взаємодію з реакторним обладнанням та ядерним паливом – одне з найвідповідальніших і найскладніших завдань на станції. Згодом він перейшов до турбінного цеху, де відповідав за моніторинг та оперативне управління.

Однак, попри стабільність професії, Олександр з часом відчув внутрішнє незадоволення. “Я відчував себе гвинтиком у великій системі, але це не відповідало моїм внутрішнім прагненням”, – ділиться він. Саме в цей період, ще навчаючись в університеті, він активно займався поезією. Понад півтори тисячі віршів, зібраних у його доробку, свідчать про глибину його творчого світу. Наразі він працює над шостою поетичною збіркою.

Формування ідентичності в епоху змін

На становлення світогляду Олександра Кучеренка суттєво вплинули ключові події в історії України. Революція Гідності стала для нього переломним моментом, що спонукав до чіткого усвідомлення власної національної ідентичності. “Я прийняв чітке рішення відкинути все російське: не читати, не писати, не слухати”, – зазначає він. Це призвело до перегляду його творчості: Олександр видалив майже 70 російськомовних віршів зі свого архіву, залишивши переважно україномовні.

Початок війни на Донбасі та подальша повномасштабна агресія Росії також наклали відбиток на його світогляд. “Я застав різні періоди: коли українське не було настільки важливим, і коли це стало головним з початком АТО”, – розповідає він. Цей досвід, як і сам факт народження та дорослішання в незалежній державі, відображено у його поезії.

«Ми, покоління, що всюди відзначилось першим.
Першим народжене вже в незалежній державі,
першим пройшло ЗНО, першим вивчило мову,
першим під кулі в мороз, на Майдані дрижало,
першим уздріло країну, народжену знову.
Першим по тому відчуло війну і досаду,
в розквіт чуми стріло кризу середнього віку.
Просто, коли зустрічаєш четвертий десяток,
вперше віч-на-віч дорослим стаєш чоловіком», – пише поет, окреслюючи досвід свого покоління.

Захист України: громадянський обов’язок

У жовтні 2024 року Олександр Кучеренко долучився до лав Збройних Сил України. “Я не був добровольцем, але я і не став проти цього процесу. Це відповідальність чоловіків у цій країні, тому прийшов мій час, і я пішов”, – пояснює своє рішення. Для нього служба у ЗСУ – це не лише обов’язок, а й можливість рости над собою та робити внесок у майбутнє держави.

Поет висловлює глибоке захоплення стійкістю українського народу. “У нас, напевно, найбільше свободи для розвитку особистості порівняно з іншими країнами. Культура, пісенна спадщина, історія – все це дуже давнє. Наскільки ми пристосовані до виживання, це теж може вражати”, – зазначає він. На його думку, українці мають багато “суперздібностей”, які вони часто не помічають, подібно до рядків пісні гурту Kozak System: “ми люди – титани”.

Життєвий шлях Олександра Кучеренка – це яскравий приклад того, як одна людина може поєднувати різні таланти та активно брати участь у розбудові власної держави, відстоюючи її свободу та незалежність.