Приватизація: Місту не до ефективності? Фалько про малу приватизацію в Миколаєві.

Секретар Миколаївської міськради Дмитро Фалько висловив позицію щодо необхідності продовження процесу малої приватизації в місті. Він наголошує, що це може бути вигідним кроком, особливо за наявності об’єктів, які мають потенційний інтерес для бізнесу. За словами Фалька, цей процес розпочався успішно, приносячи значні надходження, які мали спрямовуватися на підтримку обороноздатності. Однак, останнім часом спостерігається проблема: частина депутатів міськради не підтримує рішення про приватизацію майна, не надаючи чітких пояснень своїй позиції.

### Блокпост для бізнесу: Чому депутати гальмують приватизацію?

Дмитро Фалько в ефірі програми «Діалог» на ТРК «МАРТ» зазначив, що початкові етапи малої приватизації в Миколаєві демонстрували вражаючі результати. Доходи від продажу деяких об’єктів перевищували прогнозовані показники в десятки, а іноді й сотні разів. Рішенням міської ради було встановлено, що ці кошти будуть спрямовані на підтримку сил оборони. Це створювало позитивний прецедент, коли муніципальне майно, яке не використовується ефективно, могло приносити подвійну користь: надходження до бюджету та підтримка обороноздатності.

Однак, ситуація змінилася. На сесії Миколаївської міськради, що відбулася 6 серпня, було винесено питання щодо малої приватизації, але депутати не дали їм своїх голосів. Фалько констатував, що причини такого рішення залишаються невідомими, оскільки депутати не надають жодних пояснень, чи то технічні, чи то інші. Це створює невизначеність та блокує подальший розвиток процесу.

“На початку мала приватизація стартувала дуже добре. Надходження від деяких об’єктів перевищували очікування в десятки, а то і в сотні разів. А при цьому у нас закріплено рішенням міської ради, що ці кошти від приватизації будуть використовуватись на підтримку сил оборони,” – підкреслив секретар міськради.

Він також додав, що мотивація депутатів, які утримуються від голосування, залишається незрозумілою. “Відповідно, як то кажуть, одні плюси, мінусів немає, але разом з тим деякі депутати утримуються від голосування. Яка у них мотивація? Ніхто ані в сесійній залі, ані на комісіях, ані будь-де не озвучує своєї позиції, чому саме так вони ставляться до цього питання,” – зауважив Дмитро Фалько.

### Нові обличчя для міста: Приватизація як стимул до розвитку

Секретар міськради переконаний, що голосувати за малу приватизацію потрібно, адже це відкриває можливості для розвитку. “Я вважаю, що потрібно голосувати. Я вважаю, що якщо десь у нас є сьогодні об’єкти, які можуть бути затребувані з боку населення, з боку бізнесу… У нас є гарні приклади, коли ті приміщення, які були приватизовані, потім стали краще, сьогодні є окрасою: приємно приїжджати, дивитися. Тож, якщо місто сьогодні не може бути ефективним господарем, то варто майно приватизувати. За отримані гроші підтримати наших захисників, а також дати приватному бізнесу сьогодні зробити щось гарне, те, що буде центром тяжіння для людей. І власне дозволить заробляти так само,” – аргументував Фалько.

Він також спростував занепокоєння деяких депутатів щодо того, що продаж міського майна під час війни є недоцільним через низькі ціни. “Невідомо, коли тоді ця ціна підросте, по-перше. А по-друге, тоді і у нас і інші потреби теж будуть. Тобто умовно в пропорції нічого не зміниться. Так само все буде,” – зазначив він.

Історія малої приватизації в Миколаєві має вже певний бекграунд. У травні 2025 року Миколаївська міськрада затвердила перелік зі 114 об’єктів комунального майна, що підлягали приватизації. Цей перелік був ухвалений лише з другої спроби, і кошти від продажу планувалося спрямувати на посилення обороноздатності міста та області. У липні того ж року було погоджено продаж ще 15 комунальних приміщень із загальною стартовою вартістю близько 8 мільйонів гривень. У лютому 2026-го міська влада підготувала до продажу ще 52 об’єкти, включаючи колишні котельні, насосні станції, адмінбудівлі та нежитлові приміщення. Проте, вже кілька сесій поспіль влітку депутати не могли дійти згоди щодо внесення змін до переліку об’єктів малої приватизації, що свідчить про наявність певних розбіжностей у баченні цього процесу.