Археологічні відкриття: Нові грані історії, розкриті науковцями.
“Дикий Сад”: Нові розкопки проливають світло на соціальну структуру давнього міста
Унікальні знахідки з Миколаївщини переписують історію соціального устрою українських земель.
Попри виклики воєнного часу, археологи не припиняють досліджень на одному з найважливіших давніх поселень України – городищі «Дикий Сад». Останні розкопки, проведені протягом повномасштабного вторгнення, відкривають нові, несподівані сторінки історії цього місця, переглядаючи усталені уявлення про суспільний устрій давніх українських земель. Зокрема, дослідження дають змогу говорити про високий рівень розвитку та наявність чіткого соціального та майнового розшарування серед мешканців «Дикого Саду».
Як повідомляє Укрінформ, посилаючись на публікацію «Сучасник Трої в Миколаєві: дослідники “Дикого Саду” змінюють уявлення про найдавнішу історію України», ключовими напрямками роботи в останні роки стали дослідження так званого приміщення №23 у ближньому передмісті, а також вивчення ділянки між двома передмістями. Цей останній напрямок, як припускають науковці, може виявити місцезнаходження третього оборонного рову, який, ймовірно, розділяв ближнє та дальнє передмістя.
За словами відомого археолога, дослідника «Дикого Саду» та старшого викладача кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили Кирила Горбенка, хоча кількість знайдених артефактів дещо зменшилася, це дозволило вченим по-новому поглянути на вже існуючі знахідки та загальну архітектурну структуру поселення. Саме цей процес переосмислення привів до низки важливих висновків.
«Однією з ключових ознак високого рівня розвитку “Дикого Саду” є виявлене соціальне та майнове розшарування суспільства. Це проявлялося, зокрема, у просторовому розподілі мешканців за соціальними групами. Рови, які оточували городище, відігравали не лише оборонну функцію, але й слугували своєрідними бар’єрами, що розділяли різні суспільні верстви», – зазначає Кирило Горбенко.
Соціальна ієрархія “Дикого Саду”: від еліти до ремісників
Дослідники виділяють чітку ієрархічну структуру поселення. У цитаделі, центральній і найбільш захищеній частині городища, проживала місцева еліта. Частина цієї еліти, як свідчать знахідки, була не лише правителями, але й майстрами найвищого рівня, які володіли складними технологіями виготовлення бронзових та рогових виробів, а також кераміки. Це вказує на інтеграцію влади та висококваліфікованої праці.
Ближнє передмістя також було заселене кваліфікованими ремісниками. Тут були виявлені будинки майстрів, які спеціалізувалися на обробці рогу та кістки, а також будинки ливарників. Саме ці верстви, за припущеннями археологів, формували своєрідний «середній клас» тогочасного суспільства, забезпечуючи місто необхідними виробами та послугами.
Дальнє передмістя, як правило, заселяли прості мешканці, чия діяльність, ймовірно, була менш спеціалізованою. Наймасовіше заселення, тобто посад, був місцем проживання найменш заможного прошарку населення. Така диференціація житлових зон підтверджує наявність чіткої соціальної стратифікації та розподілу ресурсів.
Цікавим доповненням до загального контексту досліджень «Дикого Саду» є резонансний висновок останніх років, який спростовує попередні припущення про те, що засновниками поселення були кіммерійці. Нові дані, отримані в ході тривалих розкопок, вказують на іншу етнічну приналежність перших мешканців. Це означає, що історія «Дикого Саду» та його роль у давньому світі потребують подальшого перегляду та уточнення.
«Дикий Сад» – це не просто давнє городище, а справжнє вікно у минуле, яке продовжує дивувати своєю складністю та багатогранністю. Нові археологічні знахідки та переосмислення вже наявних даних дозволяють нам глибше зрозуміти соціальні, економічні та культурні процеси, що відбувалися на території сучасної України тисячоліття тому, і формували фундамент нашої історії.
