Миколаїв: 5 місяців чекання на ДНК, мати не може поховати сина, просить визнати загиблим

Мати загиблого на війні захисника б’ється за право поховати сина, чекаючи на результати ДНК-експертизи

У Миколаєві мати військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти, переживає складні часи, не маючи змоги попрощатися з сином. Попри свідчення побратимів про його загибель, офіційне визнання його статусу безвісти зниклим ускладнює процес поховання. Ситуація привертає увагу до проблем ідентифікації тіл загиблих воїнів та бюрократичних перепон, з якими стикаються родини.

Недосказаність війни: коли офіційний статус не збігається з реальністю

Тетяна Чупятова, мати старшого солдата Дмитра Чупятова, оператора БпЛА 141-ї окремої бригади, розповідає про тяжку боротьбу за визнання загибелі свого сина. Дмитро, який долучився до лав ЗСУ у 2023 році як доброволець, мав позивний “Обама”. Його мати згадує його як веселу та життєрадісну людину, яка ніколи не показувала своїх переживань.

Останнє спілкування Тетяни з сином відбулося 11 березня, незадовго до його зникнення. Дмитро виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Лісне на Дніпропетровщині. Він обіцяв матері приїхати на день народження молодшої доньки, але зв’язок з ним зник. Згодом Тетяна дізналася з соціальних мереж про загибель сина. Командир опублікував пост з написом “Діма на щиті”. Проте, як стверджує мати, інформація про його персональні дані, яку, за словами військових, вони не мали, виявилася неправдою. “Мені син казав, що вони заповнюють анкети, де пишуть дані — про це знають всі”, – зазначає вона.

Офіційне визнання Дмитра безвісти зниклим стало для матері несподіванкою і причиною для глибокого обурення. “Побратими потім мені телефонували і казали, що він загинув. І навіть ДНК не треба було проводити. Тому що командир знав, що це був він. Повинен був бути написаний рапорт на військову частину, що це був він”, – говорить Тетяна.

Шлях до ідентифікації: бюрократія та емоційне виснаження

Згідно з відповіддю на інформаційний запит Суспільного до командування Сухопутних військ ЗСУ, старший солдат Дмитро Чупятов 12 березня 2026 року перебував у гусеничному тягачі МТ-ЛБ-АТ, який був уражений російським FPV-дроном. Ймовірне тіло військовослужбовця було евакуйовано 15 березня. Наразі ДНК-експертиза для ідентифікації здійснюється у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова.

Мати загиблого розповідає, що дрон влучив безпосередньо в машину, спричинивши її загоряння. “Він згорів. Від частини мене зовсім відштовхнули. Сказали, вони не займаються цими справами”, – скаржиться Тетяна.

1 червня 2026 року кримінальне провадження щодо зникнення Дмитра Чупятова було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як повідомили у ГУ Нацполіції в Миколаївській області. Процес ідентифікації тіл загиблих військових, за словами колишнього міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, може тривати місяцями, а іноді й роками, через стан тіл та масштаб втрат.

Юристка Ірина Цибко пояснює, що крім ДНК-експертизи існують інші шляхи підтвердження смерті, зокрема встановлення факту смерті за свідченнями свідків чи актами службового розслідування, якщо тіло відсутнє. Також можливе оголошення особи померлою, якщо обставини свідчать про неможливість виживання, але це потребує певного строку після події. “Якщо затягується місяцями — можна поцікавитися, з якої причини. Можливо, це нестача кадрів, перезавантаженість, нестача індикаторів”, – зазначає юристка.

Попри отримання перших документів від судмедекспертів, Тетяна досі не отримала остаточного підтвердження, що тіло належить її сину. “Він був дуже відповідальний. Він навіть коли потрапляв до госпіталю, він там був максимум добу. Ніч переночував і все. Він казав: “Мамулечко, мене там хлопці чекають”. Я хочу одного! Хочу поховати його як людину. Забрати свою дитину”, – з болем говорить мати, яка прагне лише одного – гідно попрощатися зі своїм сином-героєм.