“Лікую Душі”: Історія Монахині-Психотерапевтки з Миколаївщини.

Від душі до душі: монахиня-психотерапевтка допомагає родинам військових на Миколаївщині

У невеличкому місті Південноукраїнськ на Миколаївщині розгортається історія незвичайної допомоги. Сестра Дарія, що належить до Згромадження сестер святого Йосифа Української греко-католицької церкви, вже вісім років поєднує духовне служіння з психотерапевтичною практикою. Її особлива місія – надавати безкоштовну психологічну підтримку родинам, чиї близькі стали військовополоненими або зникли безвісти.

Шлях до терапії: від медицини до душі

Перша освіта сестри Дарії була медичною. Проте, під час роботи з пацієнтами, вона помітила, що люди часто потребують не лише фізичного зцілення, а й можливості виговоритися, бути почутими. “Коли я робила медичні процедури людям, вони дуже хотіли говорити, висловлюватися, бути почутими. І в мене було відчуття, що я начебто лікую не тільки тіло, а також і душу людей”, – ділиться сестра Дарія. Це спостереження стало поштовхом до її подальшого навчання. Монахиня опанувала когнітивно-поведінкову терапію, травматерапію та психодраму, надаючи комплексний підхід до відновлення ментального здоров’я.

Подолання бар’єрів: стигма і потреба в допомозі

Попри зростаюче усвідомлення важливості психічного здоров’я, у суспільстві досі існують упередження щодо звернення до психотерапевтів. Сестра Дарія відзначає, що страх і сором, які сформувалися ще з радянських часів, коли такі звернення були покриті таємницею, поступово відступають. “Ця стигма падає – люди приходять, просять про допомогу, відчувають цю потребу, і бачу, що звертаються. Це дуже мене радує, насправді”, – наголошує вона. Вона пояснює, що тривожні та депресивні стани, з якими нерідко звертаються люди, потребують комплексного лікування, що включає як психотерапію, так і, за необхідності, медикаментозне втручання (фармакотерапію).

Простір для сліз і надії: підтримка родин військових

Особливу увагу сестра Дарія приділяє родинам, які переживають невизначеність і біль втрати. Для них організовуються безкоштовні групові зустрічі, що стають безпечним простором для висловлення емоцій, обміну досвідом та взаємної підтримки. “Це такий простір, де родини мають можливість висловити свої почуття, розмістити десь свій емоційний стан, бути почутими. І, зрештою, з тими зустрічатися, які проживають подібний досвід”, – пояснює монахиня.

Підтримка не обмежується лише психологічними сесіями. Сестра Дарія організовує духовні віднови, як-от паломництво до святих місць Львівщини, що дає можливість родинам знайти духовну силу та спокій. У планах – проведение майстер-класів, зокрема з живопису, аби допомогти людям знайти нові способи самовираження та подолати стрес.

Мистецтво бути поруч: найважливіша підтримка

На думку сестри Дарії, у найскладніші моменти, коли мова йде про втрату чи невизначеність, найважливішою є людська присутність та безумовна підтримка близьких. “Словами підтримки: ‘Я чую вас’, ‘Я з вами’, ‘Я поруч’. Я не можу казати, що я вас розумію, тому що це є помилковим. Але те, що бути поруч з людиною, іноді і слова потрібні, але іноді і просто присутність. Це також один із таких допоміжних інструментів”, – ділиться вона. Головне – дати людині відчути, що вона не самотня у своєму горі, без зайвих інтерпретацій чи коментарів.

Людмила Сіроклін, мати зниклого безвісти військового, ділиться своїми враженнями: “Дуже вдячна отцю Ігорю і сестрі Дарії за допомогу, підтримку, побажання, гарні зустрічі, гарні бесіди, які вони з нами проводили. Це було дуже цікаво, дуже корисно і підтримувало наш моральний і стійкий дух для того, щоб ми дочекалися своїх рідних додому живими”. Вікторія Панченко, чий син зник безвісти поблизу Новоекономічного, висловлює схожі почуття: “Я дуже дякую сестрі Дарії Панасть за наші зустрічі, за нашу душевну підтримку. Я хочу сказати, що нам це дуже допомагає триматися, чекати, дочекатися нашого синочка”. Ці свідчення підкреслюють цінність роботи сестри Дарії, яка своєю діяльністю несе світло надії та допомоги тим, хто її найбільше потребує.